Видео

В Біблії сказано, ,,как прилично святим'', це слово для всіх поколінь.

Это правда ,святые должны одеваться соответственно. Но к сожалению нужно не только называться но и быть святыми. То что мы можем носить одежду соответственно святым ,но внутри не таковы ,то мы лицемерны. Мы кажемся за святых ,а внутри полны ненависти и злобы. Так вот начинать нужно освящение не снаружи а внутренне ,тогда наружность придет в соответствии с внутренними ощущениями.А то мы имеем вид благочестия ,силы же Бога отрекшиеся.

Дякуємо, і вам благословінь!

~ДОРОГА ДО ГОЛГОФИ~ А ти готовий йти дорогою Голгофи? Дорогою, якою йшов Христос, Коли каміння в кров стерало ноги, І біль важкий терпіти довелось. Коли кнути впивались в спину, І рвали тіло на шматки, Він все терпів, хоч і боліло, Бо знав, що воля Бога це. Коли твою одежу поділили, Із насмішкою на вустах : "Це Цар Юдейський" - говорили. Таке знущання пройшов Спас... Він все стерпів насмішки і плювання, І від ганьби обличчя не ховав. Його все тіло військо побивало... А Він мовчав... Ісус наш все мовчав... Його мовчання більше слів сказало, Ніж будь-хто інший міг тоді сказать. Покірний Син Отцеву волю сповнив, Щоб ти і я спасіння міг прийнять. Та це початок.... Це лише початок, Страждань страшних Ісуса на хресті, Коли святії руки цвяхи пробивали, Ісус не нарікав, Він все терпів. Та біль страшний, чоло з вінком терновим, Впивалось в шкіру все сильніш й сильніш... І рани від тих цвяхів кровоточать, І тіло все болить від побитів. Та Він мав час любити і прощати, В таких умовах Він надію дав, Розбійнику розп'ятому праворуч, Він у раю зустрітись обіцяв. Він всі гріхи його простив так легко, Не осудивши Він його простив. Лише любити так Ісус наш може, Його любов не знає мір... Вся доля світу впала на рамена, Ісуса нашого Спасителя землі... Він йшов на хрест, як те ягня смиренно, Щоби отримали спасіння я і ти. Він вмер за нас, хоч винним Сам не бувши, Поніс Він на хресті гріхи людей. А ти сидиш сьогодні склавши руки, Скажи за кого наш Спаситель вмер? Сьогодні ти соромишся сказати, Що ти народжений з гори... Ти сил не маєш на колінах постояти, То як зібрався ти хреста нести? Ти два життя сьогодні проживаєш, Встигаючи служити двом панам. Та чи ти довго зможеш так встояти, Коли у серці твому цей обман? Твоє життя вистава у театрі, Ти надто сильно вжився в роль. Та що своїм життям ти можеш показати, Коли в очах Господніх ти не той? Ти є не той, який ти в церкві... Який ти приклад є для тих, Хто став на цю вузеньку стежку, І хоче з Господом життя прожить? Ти є суха лоза Господь говорить, Я дав тобі ще рік, Я обкопав тебе довкола, Та чи ще довго чекать від тебе плід? Мій сину...дочко...Я сьогодні поруч, Я тут для того щоб прощать... У цей останній час тривожний, Мені ти можеш все сказать. Бо Я твій батько,хоч буваю грізний, Я знаю де межа твоїх стаждань... Ти можеш відчувать її так близько, Та Я прийду на допомогу без вагань. Я будь-коли готовий тобі руку дати, Коли ти стомлений, готовий Я тебе нести... Хоча ти можеш це не відчувати, Та Я з тобою поруч є завжди.

Првивіт😊

Задумалась і раптом стало лячно: Хіба одне - обов'язки й права?! А скільки раз людина (необачно), Узявши певні з Писання слова, Грунтується (навмисне чи в незнанні), Все в однобокий зодягає зміст, І в результаті є лише топтання, Де в Божім плані мав би бути зріст. Це вже не нове, це вже, навіть, звично Досліджувати, хто ми є в Христі, І будувать на цім теоретично Своє життя в Христовій повноті. Виводити закони процвітання, Із Писання вивчать свої права І добиватись через сповідання, Щоб сталися реальністю слова... Є, безперечно, сила в Божім Слові, Та знає Бог, що мав би бачить ти: Себе в Христі, а чи Христа у собі, Щоб справді досягати повноти. Побачити Христа в собі нелегко: Це не права - обов'язки святі, Це бурі переносити і спеки, Щоб у терпінні появився плід. Це зносити зневагу й дорікання, І відділятись від нечистоти, Приносить в жертву всі свої бажання, Та вірність і в малому берегти... Це шлях правдивий, хоч і терням вкритий, Вузький, здається часом не пройти, Та лише так Христос в нас може жити І вести до Своєї повноти. За кроком крок, за заліком - екзамен Аж до самої зустрічі із Ним... І той лиш користується правами, Хто вірний у обов'язку своїм. А про права роздумувати легко! То й перевір, що хочеш бачить ти, І будеш знать, як йти ще задалеко, І чи до тої ти ідеш мети! Бо Бути вірним - наш святий обов'язок... Бути вірним серед світу!? - Так! Християни світлом є для зовнішніх, Християни зовнішнім як знак. Коли світ нас спокушає справами, Що не мають їх робить святі, Ми свідкуємо через обставини, Що, поправді, сила є в Христі. Ми до світу Богом посилаємось, Але вірний той лиш посланець, Що звіщає необхідність каятись, І що скоро усьому кінець... Наш святий обов'язок у вірності, Вірності найперше до чужих, Та щоб бути з Господом у вічності, Вірним треба бути й між своїх. Бо коли в сумнівні справи втягують - Навіть і покликані брати, Анголи на вагах тебе зважують: Чи Христу лишився вірним ти? Коли близькі множать тлінні цінності І умови є не відставать, Перед Богом вибір твій (по вірності): Марнота чи Божа благодать? Свої також будуть насміхатися, Запитають: «Що?! Такий святий?!» А Спаситель буде придивлятися: «Чи ж то є насправді вірний Мій?» Ми у Церкву Господом покликані, Добре, коли вірні, маєм страх, І в любові дбаєм, щоби вибраних Якнайбільше було в небесах.

Задумалась і раптом стало лячно: Хіба одне - обов'язки й права?! А скільки раз людина (необачно), Узявши певні з Писання слова, Грунтується (навмисне чи в незнанні), Все в однобокий зодягає зміст, І в результаті є лише топтання, Де в Божім плані мав би бути зріст. Це вже не нове, це вже, навіть, звично Досліджувати, хто ми є в Христі, І будувать на цім теоретично Своє життя в Христовій повноті. Виводити закони процвітання, Із Писання вивчать свої права І добиватись через сповідання, Щоб сталися реальністю слова... Є, безперечно, сила в Божім Слові, Та знає Бог, що мав би бачить ти: Себе в Христі, а чи Христа у собі, Щоб справді досягати повноти. Побачити Христа в собі нелегко: Це не права - обов'язки святі, Це бурі переносити і спеки, Щоб у терпінні появився плід. Це зносити зневагу й дорікання, І відділятись від нечистоти, Приносить в жертву всі свої бажання, Та вірність і в малому берегти... Це шлях правдивий, хоч і терням вкритий, Вузький, здається часом не пройти, Та лише так Христос в нас може жити І вести до Своєї повноти. За кроком крок, за заліком - екзамен Аж до самої зустрічі із Ним... І той лиш користується правами, Хто вірний у обов'язку своїм. А про права роздумувати легко! То й перевір, що хочеш бачить ти, І будеш знать, як йти ще задалеко, І чи до тої ти ідеш мети! Бо Бути вірним - наш святий обов'язок... Бути вірним серед світу!? - Так! Християни світлом є для зовнішніх, Християни зовнішнім як знак. Коли світ нас спокушає справами, Що не мають їх робить святі, Ми свідкуємо через обставини, Що, поправді, сила є в Христі. Ми до світу Богом посилаємось, Але вірний той лиш посланець, Що звіщає необхідність каятись, І що скоро усьому кінець... Наш святий обов'язок у вірності, Вірності найперше до чужих, Та щоб бути з Господом у вічності, Вірним треба бути й між своїх. Бо коли в сумнівні справи втягують - Навіть і покликані брати, Анголи на вагах тебе зважують: Чи Христу лишився вірним ти? Коли близькі множать тлінні цінності І умови є не відставать, Перед Богом вибір твій (по вірності): Марнота чи Божа благодать? Свої також будуть насміхатися, Запитають: «Що?! Такий святий?!» А Спаситель буде придивлятися: «Чи ж то є насправді вірний Мій?» Ми у Церкву Господом покликані, Добре, коли вірні, маєм страх, І в любові дбаєм, щоби вибраних Якнайбільше було в небесах.

Дякую

💙Люблю дивитися на небо голубе Й тихенько мріяти собі й молитись Що скоро вся тривога промине І зможу в небі з Господом зустрітись 💙Що скоро я піду у небеса Побачу Господа, до Нього пригорнуся Він обійме мене, своє дитя Туди всім серцем і думками рвуся 💙Тут на землі мені так тяжко жити Проблеми, біль, тривога і зітхання Так хочеться все швидше увійти В той Край, де вже нема розчарування 💙У тім Краю все золотом сіяє Немає там страждання і біди Вже місто приготовлене чекає Лиш нам потрібно туди ввійти 💙А ввійде той, хто жив по Слову Бога І Заповіді виконував, і серце чисте мав Та хоч велика тут була тривога Але Христа своїм життям він не продав. 💙Хто був правдивим, служив Богу щиро Не крав, не чинив перелюбу, не убивав Хто час знаходив розказать про Бога Й всього себе для Нього віддавав 💙В непевний час живемо зараз друзі Не знаєм, чи зустрінемо наступний день Хоч мирне небо тут в нашій окрузі Але у інших містах нема миру ще 💙Люблю дивитися на небо голубе Й тихенько мріяти собі й молитись Що скоро закінчиться все оце Й не будемо ми так боятись 💙Й не будем чути звуки тих сирен Які не тільки вдень, але й вночі лунають А тільки будем чути звук пісень Які у небі ангели співають 💙Тому мій друже, - ти не зволікай Й Спасителя прийми у своє серце І ти ввійдеш туди в небесний край Де вже забудеш про страждання й горе ©️Маша Федіна

Дякуєм)

Дякуємо🥰

Дякуємо☺️

*ПРО ШВИДКОПЛИННІСТЬ ЧАСУ* А час спішить й нікого не чекає... Летить вперед в надзоряні світи. Де день вчорашній? Вже його немає! В історії лишивсь він назавжди. Так день за днем проходить, рік за роком, Життя мине, розтане, наче дим. І ти помітиш раптом, ненароком, Що сивим став, недужим і..старим. А так недавно ще весна буяла! Ти молодий був, гарний, повний сил... Пройшли роки і вся краса зів'яла, Де й ділись світлі весняні часи? Хотілося б назад все повернути, І молодість прожити ще, хоч раз... Чудовий аромат весни вдихнути, І насолоджуватись ним весь час. Мов журавлиний ключ у небі синім, Отак летять від нас наші літа, А ми товче́мося в земній рутині Й не помічаєм цього, а шкода́! Бо в двадцять ти не думаєш про старість, У тридцять, сорок - в клопотах завжди, Дітей годуєш, праця тобі в радість, А час іде, не стишує ходи... Як п'ятдесят настане - скажуть люди: "Хороша дата! Ти ще молодий! Ще стільки всього треба досягнути, Доріг багато треба ще пройти..." У шістдесят вже осінню війнуло, Все менше сил, здоров'я вже не те, Хоча є й ті, хто цього не відчули, Що в тілі вже процес старіння йде. А сімдесят...- це вже "ліміт", це "норма", Так Боже Слово нам говорить всім, В душі звучить мелодія мінорна, Рахуєш зморшки на чолі своїм... Після сімдесяти - то подарунок! "Надбавка", "бонус" можна ще сказать, Як своєрідний неба поцілунок... Це Божа милість, ласка й благодать! Вона в житті лиш обраним дається, Тому, якщо тобі за сімдесят - Благослови Творця, хвали всім серцем, Що ти живий, і дивлячись назад... На про́житі роки - подякуй Богу, Бо знаєш, ми живем в часи такі, Що не шкодує смерть тепер нікого, Ні старших, ні дітей, ні юнаків. Не всі тепер до "норми" доживають, Таке життя, такі лукаві дні... Хвороби молодим вже дошкуляють, А скільки люду згинуло в війні!? Щодня вмирають воїни на фронті, Чиїсь сини, батьки, чоловіки... Вся Україна у страшній скорботі Розбиті людські долі на друзки. Вночі страшні ракети повлучали В жилі доми, розруха там і крик, Бо цілі сім'ї в мить ту повмирали, Пішли у вічність рано, без пори. Цінуй життя! Воно є неповторне! Цінуй батьків, підтримуй завжди їх. Не завжди мама до грудей пригорне, Не завжди тато вийде на поріг. У сім'ях один одним ви цінуйте! Не знаєм бо, що завтра принесе. Любов і доброту щодня даруйте І часом дорожіть понад усе! Хай буде милість Господа над вами! Бажаю всім рясних благословінь! І хай проходять роки за роками, У Бозі наше щастя! Так! Амінь! Катерина Бойко