Видео

@@pavelodinets2866 дякую щиро🤗. Як приємно відчувати, що мій контент потрібний. 😎😊😉

@@olegsvish1087 дякуємо!❤️ Кайфуємо , підтанцьовуємо , коли гортаємо-знімаємо ті книги. Кайфуємо від кожного такого коментаря🔥🔥🔥

Дякую за ваш коментар. Чим більше читаю Короля, тим більше помічаю "пасхалки" , якісь відсилки і перетини з іншими творами.Зараз обрав 1922 -- там теж тема с/г рослинності актуальна. До речі, я з родини аграріїв, в двох поколіннях батьки агрономи(тато й мама) -- рослинний "вайб" в екранізаціях об'єднує родину в кінопереглядах

@@ЧитатикрутоБуктьюб Так і є.

Дякую! Дуже приємно, що мої гортання книжок мотивують людей читати/придбавати. Адже коли купляєш комікс запаяним у плівці -- це як лотерея, невідомо, що тебе там чекає. Дякую за увагу до каналу, моя аудиторія найкраща🔥🔥🔥

@@андрійгріщенко-н5з дякую щиро за ваш коментар!Мені лиш нещодавно ютуб відкрив коментарі , я до цього "ріс" 4 роки! Сестрам - блогерам така розкіш недоступна. Сьогодні зніму огляд на "Тіло" (фільм Stend by me) зі збірки "4 сезони", ну і "Здібний учень" на черзі 😉😎

@@ЧитатикрутоБуктьюб Повість "Тіло", один з двох творів, за які Кінга спробували звинуватити у плагіаті. Найкраща збірка Кінга. ІМХО. "Stand by Me" watched/

Прочитайте роман "Воно", він один з кращих у автора, і вік Ваш добре підходить до цієї книги.

@@андрійгріщенко-н5з Дякую за рекомендацію! В планах "Крістіна", "Мізері", "Куджо"(маю паперові) "Сяйво", "Воно", "Інститут" - бережу на фінал, підбираємо з мамою щось лайтовіше, але максимально вражаюче. Вечірні перегляди екранізацій по прочитанню -- то щось космічне! (Рекомендую тільки так, і старі, класичні фільми спочатку, щоб порівняти ВСЕ)

@@ЧитатикрутоБуктьюб Роман "Воно" один з наріжних в Кінга (ще "Протистояння", "Талісман" та "Мертва зона"). На основі цього/цих роману/романів, Стів побудував весь свій мультивсесвіт. Це книги, які бажано, з творчості Кінга, прочитати першими.

Почав знайомство з автором саме з нього. Мені подадила її мама, знаючи, що мені "зайде" емоційно і вразить. Так і сталося. Потім ковтнув "Керрі"(актуально для підлітків). Тепер в полоні Короля Жахів. Комікси Marvel , DC ображено припадають пилом😂😂😮😊

@@ЧитатикрутоБуктьюб Може Вам авторська передмова буде цікава. "Коли мене запитують (а запитують мене часто), яка з моїх книг мені самому здається найстрашнішою, я не замислюючись відповідаю: «Кладовище домашніх тварин». Можливо, читачі вважають інакше - судячи з листів, найбільше їх лякає «Сяйво», - але всі люди різні, кожного з нас смішать і лякають абсолютно різні речі. Я знаю тільки, що свого часу сховав якомога далі рукопис «Кладовища», розуміючи, що мене все-таки занесло і я занадто далеко зайшов. Як потім виявилося, не так вже й далеко - принаймні в тому, що прийнятно для читачів. Але в тому, що стосується моїх особистих переживань, це дійсно було занадто. Простіше сказати, мене самого жахнуло те, що я написав, і до яких висновків прийшов в цій книзі. Я вже неодноразово розповідав історію створення «Кладовища», але, напевно, можна її повторити ще раз; останнє слово дорожче будь-якого. В кінці 1970-х мене запросили на цілий навчальний рік в мою alma mater, в Менський університет, як викладача літератури письменника, також там я вів спеціальний курс фантастичної літератури (замітки для лекцій цього курсу лягли в основу книги «Danse Macabre», що вийшла у світ двома роками пізніше). Ми з дружиною зняли будинок в Оррингтоні, миль за двадцять від кампусу. Гарний будинок в чудовому крихітному містечку провінційного Мену. Якщо нам що й не подобалося, так це дорога, що проходила перед будинком. На ній був дуже жвавий рух і постійно їздили вантажівки й цистерни від хімічного заводу, що стояв неподалік. Хуліо Десанктіс, господар магазинчика навпроти нашого будинку, відразу попередив нас з дружиною, що треба гарненько стежити, щоб діти і домашні тварини не вибігали на дорогу. «Це погана дорога. На ній гине багато тварин », - сказав нам Хуліо, і цю фразу я потім переніс в книгу. Підтвердженням його слів служило кладовище, яке розташовувалося в лісі за нашим будинком, а точніше, за полем на сусідній ділянці. На дощечці, прибитої до дерева біля входу на цей маленький зворушливий цвинтар, було написано: «Pet Sematary». Цей напис - саме такий, з орфографічними помилками - не тільки увійшов в мою книгу, а й став її назвою. Там були поховані собаки та кішки, кілька птахів, навіть одна коза. У моєї доньки, тоді восьмирічної, був кіт, на ім'я Смакі, якого вона обожнювала, але незабаром після переїзду в Оррингтон я знайшов його мертвим на галявині біля будинку через дорогу. Кіт моєї дочки теж загинув на поганій дорозі, на шосе номер № 5. Ми поховали його на кладовищі домашніх тварин. Дочка сама спорудила надгробок і написала на ньому: «Смакі: ВІН був слухняним». (Зрозуміло, Смакі не був слухняним; він був котом!) Все начебто було нормально, поки в якийсь із вечорів я не почув тупіт, що доносився з гаража і супроводжувався плачем і дивними ударами, схожими на вибухи крихітних хлопавок. Я пішов подивитися, що відбувається, і виявив в гаражі свою дочку, розлючену і прекрасну в горі. Вона знайшла кілька великих листів пухирчатої плівки, яку використовують для пакування крихких предметів, розстелила їх на підлозі та давила бульбашки ногами з криками: «Це був мій кіт! Нехай Бог заведе свого кота! А Смакі був мій! » Я вважаю, що подібна лють - найправильніша реакція вдумливої, чутливої людини на справжнє, велике горе. І я завжди захоплювався дочкою за її зухвалий вигук: Нехай Бог заведе свого кота! Все правильно, малятко, все правильно. Наш молодший син, якому тоді не виповнилося й двох років, ще тільки вчився ходити, але вже щосили вправлявся в бігу. В один не найпрекрасніший день, незабаром після загибелі Смакі, коли ми з сусідами запускали повітряного змія в них у дворі, нашому малюкові спало на думку побігти до дороги. Я рвонув слідом за ним і вже. на бігу почув, як по шосе гуркоче наближається вантажівка «Чанбро» (в романі - «Оринка»). Я дотепер не впевнений, що саме сталося: або я впіймав сина і збив його з ніг, або він упав сам. Коли тобі по-справжньому страшно, пам'ять нерідко підводить. Я знаю тільки, що син живий-здоровий, він вже не дитина, а молода людина. Але десь на самому краю свідомості невпинно маячить це жахливе, а що, якщо! Що, якби я не встиг його перехопити? Що, якби він упав на дорогу, а не на узбіччя?

Думаю, тепер вам зрозуміло, чому книга, що виникла з цих переживань, так мене турбує. Я взяв за основу реальні події та додав до них це жахливе, а що, якщо. Іншими словами, несподівано для себе самого я не тільки подумав немислиме - я його записав. У нашому оррінгтонському будинку було не так багато місця, але в магазині Хуліо дуже до речі була вільна кімната, де я і писав «Кладовище домашніх тварин» День за днем ​​я працював над книгою і насолоджувався процесом; я розумів, що складаю «міцну» історію, яка захопила мою уяву і неодмінно приверне увагу читачів, але коли працюєш день за днем, перестаєш бачити ліс і тільки рахуєш дерева. Закінчивши книгу, я дав їй відлежатися місяці півтора - я завжди так працюю, - а потім перечитав на свіжу голову. Результат був настільки приголомшливим і лячним, що я прибрав рукопис в дальню шухляду столу, переконаний, що цю книгу не надрукують ніколи. Принаймні за життя автора. Але обставини склалися так, що її все-таки надрукували. Я припинив співпрацю з видавництвом «Даблдей», де виходили мої перші книги, проте за умовами контракту, щоб закрити всі рахунки, я повинен був їм ще одну, останню книгу. У мене в наявності була тільки одна «вільна» книга, і це було «Кладовище домашніх тварин». Я порадився з дружиною, до якої завжди звертаюся, коли не знаю, як вчинити, і вона сказала, що книгу треба опублікувати. Вона вважала, що це хороша книга. Страшна, так - але занадто гарна, щоб ховати її від світу. Білл Томпсон, мій перший редактор в «Даблдей», тоді вже перейшов в інше видавництво (до речі, в «Еверест хаус»; саме Білл запропонував мені написати «Танок смерті», а потім відредагував її і випустив у світ), і я відіслав рукопис Сему Вону, одному з кращих редакторів того часу. Саме Сем прийняв остаточне рішення: він захотів зробити книгу. Він відредагував «Кладовище» сам, приділив особливо пильну увагу закінченню історії, і завдяки його внеску спочатку хороша книга стала ще кращою. Я завжди буду вдячний йому за натхненне редагування, і я ні разу не пошкодував, що опублікував цю книгу, хоча особисто мені вона досі представляється моторошною й суперечливою. Мені ніяк не дає спокій найпроникливіша фраза книги, вимовлена ​​старим Джадом Крендалл, сусідом Луїса Крида. «Іноді смерть - не найгірше». Я всім серцем сподіваюся, що це неправда, проте в жахливому контексті «Кладовища домашніх тварин» все саме так і є. І, можливо, це непогано. Може, «іноді смерть - не найгірше» - це останній урок, який ми здобуваємо з цього горя, коли втомлюємося топтати пухирчасту плівку і кричати Богу, щоб завів собі власного кота (або власну дитину), а наших не чіпав. А може, це підказка від світобудови: в кінцевому підсумку ми знаходимо спокій в нашому людському житті, тільки коли приймаємо волю Всесвіту. Можливо, це нагадує безглузде езотеричне марення, але альтернатива бачиться мені безпросвітною темрявою, настільки жахливою і важкою, що ми, смертні істоти, її просто не винесемо." 20 вересня 2000 р.

Мені дуже допоміг ютуб - канал "Книжкова хмаринка", 🔥🔥🔥вдома маю всі адаптації Кінга від КСД, але зараз вони мені недоступні.Неймовірна начитка українською -- дуже атмосферно!!!Обожнюю саме паперові книги, але агресія ру*н і розлучила мене з моєю домашньою бібліотекою. Кінг так зацікавив, що 24/7 всотую, де і як можу... Обираю твори з топ-екранізаціями.

Дякую за увагу до відео! ❤Гарних вам вражень від читання Короля Жахів і якісних екранізацій😊😊😊

Не виходило українською. Аудіокнига є. Воно в авторському омнібусі "Все остаточно" (англ. Everything's Eventual).

Я естет щодо літератури. Фан твердих обкладинок і яскравих ілюстрацій. Фан коміксів, обожнюю нестандартні мальовки😂😂😂 І тут...ілюстрації малює уява. 100% заглиблюєшся в книгу, в голові як динамічний фільм несеться... І тут екранізація -- а я не такими уявляв персонажів...Саме цей автор покликаний закохати мене в книгу без ілюстрацій, але сюжет -- вибух мозку і фантазії.

В процесі читання. Буде відеовідгук, як дочитаємо(на днях)

Дякую за коментар! Пишу все одним дублем без монтажу, суфлерів, заготовок, текстів. Імпровізую по темі, вільно висловлюючи, що відчуваю. Не навчався в українській школі з лютого 2022 р., в зв'язку з агресією русні. Мій блог -- острівець України на чужині.Мрію повернутися в щасливе дитинство ВДОМА🇺🇦🇺🇦🇺🇦

Дякую за підтримку! ❤❤❤Мені надцінний кожен підписник🤗

Дякуємо! Дякуємо! Дякуємо!❤️❤️❤️Кожен такий коментар гріє душу🤗🤗🤗

@@VivoYc-qq4yo Дякую за підтримку!

Дякуємо! ❤️❤️❤️Ми так довго йшли до таких чудових коментарів-- більше 4 років, адже ютуб забороняє коментувати дітей ( ми буквально росли для цього)😂🤣😂 Нарешті доступна функція "коментарі"(лише мені, Петру) -- і вони так ГРІЮТЬ ДУШУ🤗🤗🤗

Дякуємо за підтримку! Дякую, що ви з нами❤️❤️❤️

Дякуємо! Ваша реакція для нас надцінна❤❤❤

Дякую за увагу до нашого контенту!🤗🤗🤗 Створили такі к'юаркоди для популяризації нашого каналу, для легкої підписки даємо сканувати друзям😎😎😎

Це соціальний проект нашої громади, який має 10+ інвесторів, людей, які вклали посильні кошти в закупівлю фургончик +обладнання. Прибуток(а він мусить бути) мав іти на потреби покращення умов миргородської громади. Під час повномасштабного потреби змінилися -- на їх фб сторінці "соціальна велокав'ярня наша" є звіт про задоначені прибутки, на які запити ЗСУ. Сама суть -- інвестиції в бізнес одноразові, а прибуток, тобто донати на ЗСУ -- помісячно, потижнево, постійно. Це соціальний проект нашої громади -- вкладені громадянами інвестиції приносять постійний прибуток, який стає постійним донатом ЗСУ. Сторінка фб "Кав'ярня Наша" -- там звіти по донатам

Дякуємо за коментар. Дякуємо за перегляд відео. Дійсно дуже чудовий простір, в якому ми буквально "виросли"