Видео

Дякую за запитання! Якийсь час я був упевнений, що його вже виключено з числа актуальних, але бачу, що ні. Дуже дякую, що Ви сформулювали саме питання, бо під час однієї з репетицій до хабу зайшов серйозний молодий чоловік та зауважив, що Баха треба виконувати без жодної педалі. (Тоді я готував до виконання синфонії та декілька транскрипцій, а вчив саме транскрипцію Зілоті, яку без педалі грати просто неможливо.) Мабуть, справа в тому, що нам все ще не вистачає відповідної інформації. Отже, давайте розбиратись. Вибачте, що доведеться викладати досить докладно, але колись вже треба… 1. Твердження, що на клавесині педалі ще не було, не зовсім точне. Клавесини з педаллю існували, й саме для такого інструменту написана, наприклад, фуга ля мінор з першого тому Добре темперованого клавіру. Справа лише в тому, що педаль клавесина була схожа на органну педаль, тобто це була клавіатура для гри ногами. Тож справа не в тому, була педаль чи її не було, а в тому, ЯКИЙ МЕХАНІЗМ запускає педаль. Права педаль сучасного фортепіано, як відомо, не дозволяє демпферу (глушнику) впасти на струни одразу після удару молоточка. Струна продовжує коливатись до тих пір, поки виконавець не відпустить педаль, або поки звук не згасне. І тут слід звернути увагу на факт, значно важливіший, ніж відсутність у переважної більшості клавесинів будь-якої педалі: у клавесинів НЕМАЄ ДЕМПФЕРІВ, тобто струна після видобування звуку продовжує коливатись до тих пір, поки звук не згасне. Звучання клавесину або клавікорду можна порівняти зі звучанням фортепіано, у якого ПОСТІЙНО ПІДНЯТА ПРАВА ПЕДАЛЬ. Але чому ми цього не чуємо (або не звертаємо належної уваги), коли слухаємо гру на клавесині чи клавікорді? Відповідь у наступному пості.

2. Зазвичай клавесин та клавікорд (до речі, Бах віддавав перевагу саме клавікорду) називають попередниками фортепіано, начебто це такі собі «недосконалі» клавішні інструменти, у яких звук значно слабкіший, ніж у сучасних фортепіано, та відсутня можливість поступово посилювати чи послаблювати гучність. Але приблизно років сто п’ятдесят тому почали розуміти, що звучання клавесину має якусь самостійну цінність і тому клавесин вартий бути повернутим до музичного життя. Що ж у клавесинів такого особливого, чого немає у «короля інструментів»? У клавесина і фортепіано схожі рами, струни та, звичайно ж, клавіатури. Але ми вже маємо розуміти, що клавіатура, так саме як і педаль, може запускати різні механізми звуковидобування: наприклад, в органі вона відкриває трубу. Отже, орган є клавішно-духовим інструментом. Механізм видобування звуку клавесином ПРИНЦИПОВО ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ від того, яким користуються фортепіано: звук клавесину значно слабший тому, що видобувається за допомогою защипування струни плектром (схожим на той, яким користуються гітаристи, домрісти та інші струнно-щипкові інструменти), тоді як у фортепіано по струні з розмаху б’є молоток. Невеличкий, але все ж молоток. Тому звук виходить значно гучніший (з більшою апмплітудою), а струна коливається довше, через що її треба заглушати демпфером: інакше спільне гудіння фортепіанних струн було б нестерпнім. Струни клавесинів, навпаки, не потребують жодного глушіння, так саме як струни арф, лютень або гітар. Якщо вимірювати умовну відстань між різними інтсрументами, то клавесин значно ближчий до арфи, ліри, лютні ба навіть кобзи чи бандури, ніж до фортепіано: клавесин - струнно-ЩИПКОВИЙ інструмент із клавішним механізмом звуковидобування, а фортепіано - струнно-УДАРНИЙ. Звучання струнно-щипкових, хоча й слабше за звучання фортепіано, має своєрідний сріблястий тембр. Так, срібло менш коштовне, ніж золото, але ж має власну цінність, а деякі прикраси зі срібла аж ніяк не поступаються красою золотим. Але вернімось до виконання барокової музики на сучасних фортепіано. Ми розуміємо, що при виконанні на фортепіано транскрипцій барокових творів, написаних для інших інструментів - не тільки органу, а й скрипки чи віолончелі - питання про педаль не виникає: вона є цілком припустимою, а у випадку органу навіть необхідною. Слід, мабуть, вже зрозуміти, що виконання барокової клавесинної музики на сучасному фортепіано - це не перехід від менш досконалого інструменту до більш досконалого, а ПЕРЕКЛАДЕННЯ музики, написаної для принципово іншого інструменту. Начебто все. Тим не менш ми відчуваємо, що в певних випадках педалізація в бароковій клавірній музиці дуже й дуже бажана, тоді як в інших випадках вона майже нестерпна. І це залежить від поєднання двох чинників: резонансу та інтервального складу мелодичних ліній та фактури в цілому. Про це буде наступний пост.

3. Згадаємо, що струна коливається не лише всією своєю довжиною, а ще й половиною, третиною, четвертою частиною і так дальше. При цьому утворюються призвуки, які називаються обертонами. Зазвичай їх не дуже добре чутно, але бувають випадки, коли між струнами виникає резонанс, тобто один звук підсилює звучання обертонів другого. Таке трапляється коли утворюються гармонічні чи мелодичні консонанси, тобто коли в фактурі твору багато АКОРДІВ та АРПЕДЖІО. В таких випадках в клавірній музиці виникають такі ефекти, які просто неможливо відтворити на сучасному фортепіано, не користуючись педаллю. Пригадайте, наскільки жалюгідно звучить перша, до мажорна прелюдія з Добре темперованого клавіру, якщо її грають без педалі навіть видатні музиканти: спочатку дивує оригінальність, але вже при другому прослуховуванні убогість звучання стає нестерпною. Навпаки, коли в мелодичних лініях переважають гамоподібні ходи, а фактура в цілому насичена поліфонією, педаль стає зайвою: в поліфонічній клавірній музиці епохи Бароко на преший план виходять інші якості тембру: той-таки сріблястий колорит та точність атаки - акценту, який завжди супроводжує защипування струни плектром. Отже, при виконанні на фортепіано барокової ПОЛІФОНІЇ педаль ЗАЗВИЧАЙ ЗАЙВА, тоді як при виконанні творів, насичених АРПЕДЖІО та АКОРДОВИМИ СПОЛУЧЕННЯМИ педаль НЕ ТІЛЬКИ БАЖАНА, А НЕОБХІДНА, бо без неї отримуємо не перекладення клавірної музики, а карикатуру. Загальний висновок: використання педалі в бароковій клавірній музиці не має прямого зв’язку з особливостями конструкції інструментів, а залежить в першу чергу від ОСОБЛИВОСТЕЙ ВИКЛАДЕННЯ (фактури). Якщо переважає акордове викладення чи арпеджіо - педаль або дуже бажана, або необхідна. Звісно, якщо ми хочемо зовсім вже модернізувати звучання музики композиторів XVII-XVIII століть, можна грати зовсім без педалі, але для тотальної модернізації краще використовувати совсім сучасні електричні клавішні інструменти. (І на додаток: використання ЛІВОЇ педалі при виконанні барокової клавірної музики також цілком припустиме: воно відтворює, хоча й не дуже ярко, ефект переходу від одного регістру двохмануального клавесину до іншого регістру.)

​@@labouhonthetubeДякую за вичерпну та професійну відповідь. Ви пояснили все чітко та зрозуміло. Я сам також помітив, що звучання багатьох барочних творів із залученням педалі стає більш приємним та виразним, та виконувати їх стає більш до вподоби 😌